Недавня прем’єра Театру ім. Лесі Українки – узвар малосольних водевілів «Самограй з перцем« ЮКРЕЙНІЕНДРІМ’S »- викликала бурхливу дискусію  серед  театралів. Одні сприймають новий спектакль із захватом, захоплюються чудовою грою акторів, сміливим режисерським задумом, актуальністю позначених в постановці проблем нашого суспільства, музикальністю. Інші ж відчувають після вистави якийсь душевний дискомфорт: як же так, весь спектакль сміялися і веселилися, чому ж після дегустації цього водевільного коктейлю залишився виразний присмак гіркоти?
Процитуємо кілька відгуків місцевих журналістів про цю нову постановку заслуженого діяча мистецтв України Олександра Варуна.
«Останнім часом« шароварщиною »нас уже не здивуєш, та й перегодували не дуже якісним продуктом. На щастя, «Самограй …» – рідкісний і вдалий виняток, про який хочеться подумати і поговорити ».
«Виявляється, що наші артисти практично всі співають! Думаю, далеко не кожен театр може похвалитися таким шикарним багатоголоссям ». «Музика в цьому спектаклі – не фон, це учасник дії. Думаю, була виконана величезна і копітка робота в підборі  і аранжуванні музичного матеріалу, «прив’язці» його до сюжету, до того ж багато звучало пісень незнайомих, «не розкручених».
«Важко сказати, в якій з ролей був краще Руслан Куксенко або Дмитро Алексеєнко! Все дуже переконливо і правдоподібно. А Ірину Чваркову в першій сцені я просто не впізнала, її стара просто шикарна! Так хочеться відзначити і роботу Максима Монастирського, і Ольги Онискевич, і Світлани Комарової, і всіх-всіх-всіх, але для мене по-особливому «прозвучав» Олександр Тарханов, мені здається, це одна з найцікавіших і сильних його робіт ». (Світлана Садовенко).
«Хотілося б відзначіти, що за зовнішньою легкістю и безтурботністю сценічного дійства вдумлівій глядач не може не помітити глибинну режисерську думку – наш талановитий, співучій, працелюбний народ гідний кращої долі». (Світлана Луньова)
В одному з інтерв’ю про «Самограй  з  перцем» Олександр Варун сказав так: «У виставі ми не завжди  будемо українців по головці гладити. Коли треба, то й проти шерсті рукою проведемо. Але й на серйозні теми не хочеться говорити з серйозним виразом обличчя. Бо, кому це цікаво? ».
Ну, а скласти власну думку про цю неординарну виставу ви зможете, тільки побувавши на ній. Найближчий показ 20 січня, не пропустіть!

Ірина Федорова,
керівник літературно-драматургічної частини театру