Газета «Любиме місто», №39

Театральний сезон у Кам’янському – відкрито!

В нашому місті люблять музику і театр, тож оперета завжди збирає повні зали. 22 вересня на основній сцені Академічного музично-драматичного театру імені Лесі Українки глядачі побачили відновлену версію однієї з найпопулярніших оперет Йоганна Штрауса «Летюча миша».

Є декілька версій щодо історії цього твору. Вважають, що першоосновою сюжету є п’єса за французькими мотивами «Годинник з боєм», що зазнала безліч змін для надання цій історії  віденського колориту. Так, наприклад, з’явився в сценарії новий персонаж – директор театру доктор Фальк. Також переказували, що при написанні твору «Летюча миша» Йоганн Штраус використав реальний випадок зі світського життя: невірний чоловік не впізнав власну дружину в маскарадній масці і був полонений її принадами та загадковістю. Цікаво, що перші постановки оперети не були особливо успішними, втім один доброзичливий відгук був надрукований у Берліні, в якому автор жартівливо писав, що під час перегляду оперети можна захворіти морською хворобою від ритмічних погойдувань глядачів в такт мелодійних звуків вальсу. Перші кінофільми з’являються в 1917 році, коли ще художні постановки були німими. Після цього «Летюча миша» екранізувалася близько 20 разів і заслужено завоювала світову популярність. Існує балетний варіант оперети і мюзикл, створений на її основі.

В нашому театрі вперше «Летючу мишу» глядачі побачили у 2002 році, а у 2023 відбулось її кардинальне відновлення й переосмислення режисером-постановником, заслуженим діячем мистецтв України Сергієм Чулковим, що полягало й у новому лібрето українською мовою Миколи Ердмана та Михайла Вольпіна, й у нових виконавцях ролей. Так, в ролі чаруючої Розалінди ми побачили  і почули заслужену артистку України Світлану Сушко, якій вдалося зіграти й турботливу, вірну, ніжну дружину та досвідчену спокусницю власного чоловіка. Руслан Таран органічно перетворився у Генріха фон Айзенштейна, гульвісу й бабія, проте дуже зворушливого у каятті й здатності визнавати свої помилки. Дуже переконливим стало виконання Анною Макєєвою ролі Аделі, кмітливої і талановитої покоївки Розалінди, що врешті-решт домагається власної мети. У ролі закоханого Альфреда, смішного, але здатного заради честі коханої жінки сісти у в’язницю, ми побачили Владислава Дубініна. Цікавою й ексцентричною стала Лотта Євгенії Футинець. Неочікувано, але аргументовано,  Максим Монастирський перетворився у Франка, директора в’язниці.

І, звичайно, всі із задоволенням насолоджувались  жартами Фалька (Руслан Куксенко), вокальною майстерністю князя Орловського (Євгеній Босенко), діалогами прокурора Амадея та його дружини Амалії (Дмитро Алексеєнко та Юлія Жиліна). Ну і яка ж «Летюча миша» без тюремних сцен! Черговий у в’язниці – заслужений артист України Анатолій Вертій, що навіть у епізодичних ролях завжди неперевершений; помічника чергового вдало зіграв Олександр Нагорний.

Для більшості глядачів оперета – особливий жанр,тому що це повсякчас свято, прекрасна музика й хореографія, вишукані костюми героїв і відчуття завжди щасливого фіналу. Для мене саме «Летюча миша» цікава й тим, що це «жіноча» історія з очевидним висновком: у «чоловічому світі» не варто недооцінювати жінку, навіть якщо вона твоя власна дружина або проста покоївка, інакше наслідки можуть бути непередбачувані. І наостанок: про оперету можна, звичайно, писати й читати, проте краще її дивитись та слухати. Тому приходьте та насолоджуйтесь!

P.S. Несподіваним завершенням святкового вечора стало освідчення одного з глядачів залу своїй коханій дівчині. І всі присутні із полегшенням зітхнули, почувши її «Так!». Отже, на одну гарну любовну історію і, сподіваємось,  щасливу сім’ю у нашому місті стало більше. Нехай також більше у новому театральному сезоні буде вдалих прем’єр, цікавих експериментів і вдячних глядачів!

Світлана Садовенко